Покращуємо навички НЕпотрапляння у конфліктні ситуації
Задля покращення комунікативної компетентності, профілактики потрапляння у конфліктні ситуації пропоную пройти Електронний курс «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе»
10 найважливіших правил онлайн-комунікації
1. Зустрічають за ім’ям. Ваше ім’я — це візитівка. Уникайте таких нікнеймів як supermen_91 або ж vira_anime. Ім’я, прізвище та аватар профілю мають бути справжніми. 2. Коротко й по суті. Якщо ви користуєтеся месенджером для робочого листування, не розділяйте повідомлення на декілька окремих. Наприклад, «Привіт», потім «Хочу тебе сповістити», потім «Сьогодні збори розпочнуться об 11». Пам’ятайте: повідомлення з несформованою думкою лише відволікає ваших співрозмовників. Є загроза, що останнє повідомлення, де й було головне послання, можуть не побачити. 3. Відповім пізніше. Після того як отримали повідомлення, напишіть: «Дякую, я отримав лист». Якщо розумієте, що для повноцінної відповіді знадобиться час, теж повідомте про це. Наприклад: «Я дам відповідь через годину / завтра / ніколи». І ваш співрозмовник зрозуміє, що ви звернули увагу на його послання. 4. Аудіоповідомлення. Якщо у вас немає попередньої домовленості, що ви можете надсилати одне одному голосові повідомлення — то їх надсилати не варто. 5. Уважність до деталей. Уникайте писати текст великими літерами — їх заведено вважати криком. Уникайте перенасичення смайликами та стікерами. Не ігноруйте автоматичну перевірку правопису. Коли ви паралельно спілкуєтеся в декількох месенджерах із різними людьми — будьте уважними. 6. Соціальні мережі. Соціальні мережі — не найкраще місце для ділового листування. І на це є кілька причин. По-перше, в соціальних мережах люди здебільшого відпочивають. По-друге, там більше шансів на те, що ваш лист просто не побачать. До речі, згадайте, коли ви востаннє переглядали теку «інші» в месенджері. 7. «7−38−55». Через вербаліку (слова) людина сприймає тільки 7 % інформації. Це ваші листи й повідомлення. 38 % — це паравербаліка (тон і голос). Вона працює, коли ви розмовляєте телефоном. 55 % — це невербаліка (жести й міміка). Іншими словами, повну інформацію людина отримає тільки при особистій зустрічі. Якщо у вас виникає підозра, що людина вас не зрозуміла — телефонуйте або просіть про зустріч. 8. Великі файли. Хмарні технології — це не майбутнє, а сьогодення. Якщо вам треба надіслати файл, що займає кількадесят мегабайтів, користуйтеся спеціалізованими сервісами та файлообмінниками. У листі варто додати не сам файл, а лише покликання на нього. 9. Нічні повідомлення. Писати повідомлення вночі — ознака поганого тону. Якщо ви можете надіслати повідомлення зранку — так і зробіть. Цінуйте чужий час і сон. Є лише два винятки: це питання життя і смерті або ж ви попередньо домовилися зі співрозмовником про нічний чат. 10. Безпека в інтернеті. Не відкривайте файли, які надіслали невідомі вам люди. Ви не можете знати, що ці файли насправді містять. Там можуть бути віруси або фото, відео з «агресивним» змістом.
Соціальні навички крок за кроком(Алгоритм самодопомоги)
Що таке насильство?
Фізичне – це застосування сили: побої, ляпаси, потиличники, стусани, копання ногами, дряпання, завдавання опіків, душення, щипання, брутальне хапання, удари кулаком, жбурляння в людину предметів, смикання за волосся або його виривання, викручування, заламування рук, позбавлення свободи, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести до смерті, порушень фізичного, психічного стану. Зазвичай емоційне і фізичне насильство супроводжують один одного. Глузування і знущання можуть тривати дуже довго, викликаючи у жертви травматичні переживання. Сексуальне – будь-яка сексуальна поведінка, що нав’язується проти своєї волі: інцест, сексуальні дотики, нав’язування перегляду відповідних телепрограм і фільмів тощо. Економічне – позбавлення майнових прав або обмеження в них, відмова в коштах на їжу, теплий одяг, засоби гігієни чи ліки, витрачання сімейних грошей однією людиною, яка прирікає родину на голод і злиденне існування. Психологічне (емоційне) – навмисне приниження честі і гідності, яке спричинює образу, страх, невпевненість в собі. Це лайка, крик, прокльони, придумування образливих прізвиськ, глузування, залякування, образливі жести, брутальність стосовно дорогих тобі людей, завдавання шкоди домашнім тваринам, яких ти любиш, нескінченні зауваження і необ'єктивні оцінки, висміювання, приниження в присутності інших учнів. Це також нищення, приховування, пошкодження цінних речей, брутальна критика дій, думок, почуттів, звинувачення в усіх проблемах, заборона висловлюватись. Сюди ж належать погрози вигнати з дому, здати в дитячий будинок, психіатричну лікарню, міліцію чи в’язницю, вчинити самогубство нібито через цю людину. Відчуження, ізоляція, відмова від спілкування з жертвою (сидіти за однією партою, виконувати яку-небудь діяльність разом). Емоційне насильство може бути спрямоване як на учня, так і на викладача. Це дії, що впливають на погіршення психологічного благополуччя жертви. Емоційне насильство викликає у жертви емоційне напруження, принижує її і знижує самооцінку. Хто може стати жертвою? Жертвою може стати кожний учень, але найчастіше для такої ролі вибирають більш слабкого або чимось відрізняється від інших. Це учні, які мають: 1. Фізичні обмеження (і, як наслідок - освітні) - носять окуляри, знижений слух, порушення опорно-рухового апарату. Тобто ті, хто не може дати адекватну відсіч і захистити себе. 2. Особливості поведінки. Мішенню для насмішок і агресії стають замкнуті (інтроверти) або діти з імпульсивним, гіперактивним поведінкою. 3. Особливості зовнішності (все те, що виділяє дитини із загальної маси може стати об'єктом глузувань (руде волосся, веснянки, стирчать вуха, вага тіла і т.п.). 4. Погані соціальні навички. Є учні, у які не вироблений психологічних механізм захисту від вербального і фізичного насильства через малого досвіду спілкування і самовираження). Такі діти легше стають жертвами, а прийнявши цю роль можуть часто знаходити виправдання кривдникові («Значить я такий, я заслужив це»). 5. Страх перед навчальним закладом. Він часто виникає у тих, хто йде в училищі з негативними соціальними очікуваннями. Пусковим механізмом може бути розповідь про злих викладачів, поганих учнів чи поганих оцінках. 6. Відсутність досвіду життя в колективі («Домашні діти»), тобто діти, у яких немає необхідних соціальних навичок, які дозволяють долати необхідні проблеми в спілкуванні. 7. Хвороби. 8. Низький інтелект і труднощі в навчанні. Низькі здібності обумовлюють і нижчу здатність до навчання. Погана успішність формує низьку самооцінку: «Я не впораюся, я найгірший». Низька самооцінка в одному випадку може сприяти формуванню ролі жертви, а в іншому - насильницького поведінки як варіанту декомпенсації. Хто найчастіше стає кривдником? 1. Діти, у яких матері відзначають негативне ставлення до життя, які не довіряють і негативно ставляться до світу і навчального закладу і, як правило не бажають співпрацювати з класним керівником або адміністрацією. Такі матері не засуджують і не коригують насильство, а схильні виправдовувати насильство як природну реакцію на спілкування з ворогами. 2. Владні і авторитарні сім'ї. Виховання в умовах гіперпротекції характеризується безумовним підпорядкуванням волі батьків, тому діти в таких сім'ях найчастіше задавлені, а навчальний заклад є тим каналом, куди вони вихлюпують пригнічені гнемо і страх. 3. Сім'ї з низьким рівнем контролю за поведінкою дітей. Такі діти можуть відчувати на практиці негативний досвід інших дітей. 4. Сім'ї, які відрізняються конфліктними стосунками, де дорослі часто сваряться і лаються, агресивно самостверджуються в присутності дитини. У них працює так звана «модель навчання». Діти засвоюють і далі використовують її в повсякденному житті як спосіб справитися з ситуацією. Сама по собі тривожна атмосфера сім'ї змушує дитину захищатися, вести себе агресивно. У таких сім'ях практично відсутня взаємна підтримка і щире співчуття. Діти з сімей, в яких практикується насильство оцінюють таку модель поведінки як нормальну і в криках і побоях вона не буде бачити нічого поганого. Низька успішність є також ризиком проявів насильства.
Що таке булінг?
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ? Учень піддається булінгу (цькуванню), коли протягом часу по відношенню до нього здійснюються агресивні дії з боку одного або декількох осіб, він гостро переживає, але з різних причин не може відповісти на агресію ( за Д. Олвеус "Булінг в школі"). 4 ознаки булінгу - Нерівність сил (очевидно, що слабкий сам не відповість). - Агресія. - Інциденти повторюються вже якийсь час (частота і термін давності визначають ступінь тяжкості наслідків. - Вразливість жертви (гостра емоційна реакція) . Будь-яка сварка – це не є булінг. Звичайні конфлікти виникають і вирішуються, проходять. У разі булінгу зберігається постійна ворожість, найчастіше по відношенню до окремого учня - виникає тривалий конфлікт. Поодинокі або навіть повторювані випадки прояву нахабства або нахабства ще не є булінг. Потрібна тривалість і систематичність. Булінг має асиметричні відносини. Його відмітними ознаками є влада і безпорадність, а також свавілля того, хто має владу. Булінг здійснюється навмисно. Булінг - це навмисне і підступне (виконане прихованої злоби) напад на соціальний статус і душевне здоров'я людини. Найбільш поширені акти булінгу: • негативні розмови про кого-то за його за спиною • поширення чуток і брехливих відомостей • обзивання і придумування образливих прізвиськ • виставлення в смішному вигляді • принижують і знецінюються погляди і жести • передражнювання • оголошення дурним ( «дурнем») • заборона сказати своє слово, відповісти • ізоляція від решти групового співтовариства (бойкот) • відбирання, ховання, пошкодження учнівського приладдя та / або інших речей, одягу • необґрунтовані звинувачення • стусани, удари • шантаж, вимагання • сексуальні домагання Прямий, активний булінг Основні дії: • дражнити • загрожувати • знецінювати • ображати • принижувати • компрометувати • переслідувати, завдавати неприємності, мучити Непрямий, пасивний булінг Основні дії: • ізолювати • шкодити репутації • поширювати чутки • відбирати особисті речі і псувати їх Особливо жорстокий булінг • Фізичне насильство, що змушує жертву страждати. • Дії, які межують з кримінальними ЯКЩО ВИ Є СВІДКОМ БУЛІНГУ АБО ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ВАС РЕАЛІЗУЮТЬ АГРЕСИВНІ ДІЇ – НЕГАЙНО ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ПЕДАГОГІВ, ЯКИМ ДОВІРЯЄТЕ ТА ДО ПСИХОЛОГА!!!
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ, ЩОБ НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
Зі сторінок газет, новин телеканалів усе частіше можна почути страшне словосполучення – «торгівля людьми». Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке більшість з нас асоціюють з давньою та середньовічною історією – кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, работоргівля є цілком сучасною реалією, чиє існування має потужне економічне підґрунтя. Ця проблема має глобальний характер, адже постраждати від торгівлі людьми може людина будь-якого віку, статі, походження, з будь-якою освітою і рівнем достатку.
Україна насамперед вважається країною походження постраждалих від торгівлі людьми. Але останніми роками вона стала також країною призначення. Так іноземці, що приїжджають в Україну із країн, де військові конфлікти продовжуються десятиріччями, у пошуках безпечного місця проживання можуть постраждати від торгівлі людьми на території України, так само, як і громадяни України, можуть потрапити у схожу ситуацію у власній країні. Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна.
Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу.
З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.
Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.
Загалом загострення проблеми торгівлі людьми в Україні зумовлене низкою соціально-економічних, правових та організаційних чинників, а саме:
- Низькі заробітки більшої частини населення, загальне зниження життєвого рівня та матеріальна незабезпеченість;
- Нестача робочих місць, безробіття, особливо серед молоді (в першу чергу жінок);
- Активізація діяльності міжнародних злочинних угрупувань;
- Корумпованість представників різних гілок влади.
В усьому світі торгівля людьми – це один з найтяжчих злочинів проти особи. 15 листопада 2000 р. Комісія з прав людини ООН визначила торгівлю людьми як сучасну форму рабства.
Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 55/25, яка містить Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. У цьому документі вперше дається міжнародне визначення поняття “торгівля людьми”:
Торгівля людьми – це здійснювані з метою експлуатації вербування, переміщення, передача, переховування або одержання людей шляхом загрози силою чи її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів чи вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів (стаття 3(а) Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї).
При цьому згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо по відношенню до жертви було використано будь-який із зазначених заходів впливу.
У 1998 році Верховною Радою України було внесене доповнення до Кримінального кодексу про встановлення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, а в 2001 році наш Парламент прийняв новий Кримінальний Кодекс України, що містить статтю 149.
В нашій країні все частіше вживається, як термін, іноземне слово «трафікінг», що також означає торгівлю людьми та рабство.
Відповідно, з’явилося і слово «трафікер». «Трафікерами» називають тих, хто задіяний в злочинному бізнесі: агенти-вербувальники, які заманюють жертв брехливими обіцянками, працівники фірм із працевлаштування, перевізники та кур’єри, продавці й покупці «живого товару» тощо.
Отже, торгівля людьми є незаконною і злочинною діяльністю, основою якої виступає насильство над людиною.
Мотиви виїзду за кордон різні: пошуки роботи, бажання матеріально забезпечити свою сім’ю (батьків, дітей), бажання фахової самореалізації, прагнення отримати престижну освіту, бажання “побачити світ”, втілити мрії про “гарне життя за кордоном”, вдало вийти заміж тощо.
Працювати за кордоном можна, але тільки легально. Що для цього потрібно? Потрібно знати про всі можливі ризики, а також мати якомога більше інформації, її ви можете знайти через довідкові бюро, Інтернет, Центри зайнятості, громадські організації.
В Україні офіційні міждержавні угоди про працевлаштування громадян на території інших країн укладено з Росією, Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною. Цей перелік постійно поповнюється.
Докладна інформація про працевлаштування за кордоном є в усіх обласних, міських та районних Центрах зайнятості.
Якщо йдеться про роботу в інших країнах, то у фірми, яка займається працевлаштуванням громадян за кордоном, крім ліцензії, має бути ще свій договір з країною-працедавцем. Ви маєте право ознайомитись з ним.
Видачу ліцензій та контроль за діяльністю подібних фірм здійснює Державний Центр зайнятості.
Отже, якщо Ви їдете за кордон:
Пам’ятайте, що довіряючи свою долю малознайомій фірмі або приватним особам (навіть якщо це Ваші родичі чи знайомі!), Ви наражаєтесь на серйозну небезпеку.
Обов’язково дізнайтесь, чи є у фірми ліцензія і саме на працевлаштування за кордоном. Попросіть показати Вам оригінал ліцензії. Інформацію про ліцензування фірми Ви можете отримати в Центрі зайнятості вашої області, вашого міста чи району.
З’ясуйте, чи займалась фірма, яка обіцяє працевлаштувати Вас за кордоном, цим видом діяльності раніше? Може бути, що це колишня турфірма, що «перекваліфікувалась»? У такому випадку загроза виникнення різноманітних складнощів та неприємностей вельми велика.
Спробуйте дізнатись долю попередніх клієнтів фірми, а ще краще – поговоріть з ними особисто. Якщо вам відмовляють надати таку інформацію, це вже для вас серйозне попередження.
Попіклуйтесь, щоб Ваш контракт було написано мовою, якою ви розумієтесь, а також, щоб у ньому було чітко позначено:
– Країна призначення;
– Ім’я роботодавця;
– Тип праці та умови праці;
– Умови оплати;
– Умови проживання та праці;
– Термін дії контракту
Краще мати справу з фірмами, які плату за свої послуги беруть не авансом, а вираховують із Вашої першої закордонної зарплати. Цю умову обов’язково потрібно обумовити в контракті. Але при цьому Ви маєте пам’ятати, що свою працю за кордоном Ви починаєте з боргу.
Найголовніше — будьте уважні до своїх документів!
Нікому не віддавайте свій паспорт навіть на нетривалий час. Документ, що засвідчує Вашу особу, має бути завжди тільки у Вас.
Обов’язково залиште своїм друзям або родичам детальну інформацію про своє перебування за кордоном (адреса, контактний телефон), а також копію свого паспорта та контракту. Ми також радимо залишити свою фотографію та адресу Ваших іноземних друзів. Дізнайтесь номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном. Якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам щось загрожує – подзвоніть у посольство чи консульство України.
Якщо Ви, перебуваючи за кордоном України, загубили свій закордонний паспорт, за довідкою про підтвердження Вашої особи звертайтесь до консульських представництв або посольства України.
Термін Вашого перебування на території іноземної держави вказаний у Вашій візі. Порушення візового режиму зробить неможливим Ваш подальший виїзд за кордон.
Ніколи не намагайтесь перетинати державні кордони з нелегальними документами.
Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном і може врятувати в скрутну хвилину.
У багатьох країнах працюють різноманітні громадські та міжнародні організації, які надають допомогу всім, хто опинився в складній ситуації. Складіть перелік контактних адрес та телефонів (посольств, консульств, громадських організацій тощо).
Закон завжди на вашому боці. Якщо вам необхідна допомога, ви її отримаєте. Треба звертатися до поліції, соціальних служб, центрів психологічної допомоги, громадських організацій, до родичів та друзів. Не бійтеся розповідати про свою проблему та не бійтеся просити підтримки.
Пройти онлайн-квест з безпечного працевлаштування за кордоном.
Корисні ресурси щодо психологічної підтримки, навчання та інформування.
Війна. Техніки зціленння
Під час війни люди можуть не раз ставати свідками або навіть жертвами різноманітних подій, що травмують психіку. Цей досвід може призвести до виникнення різноманітних психологічних проблем.
На всіх нас впливає те, що ми бачимо, але на кожного це впливає по-різному. Подекуди, пам’ять може нагадувати нам про це і може здаватись, що подія відбувається знову і знову, навіть коли людина усвідомлює, що це насправді не так.
Я пропоную прийоми, які допоможуть легше впоратись зі спогадами та самостійно їх контролювати. Ми не можемо забути те, що відбулось, але можемо згадувати про це тобі, коли самі захочемо, а не коли вирішать спогади. А думки про пережите вже не будуть такими страшними. Цей прийом можна використовувати в майбутньому, щоб давати собі раду зі схожими подіями у житті.
- Вправа «Безпечне місце» – використання нашої уяви для створення позитивних/приємних картинок та почуттів. [Я прошу вас уявити собі місце чи ситуацію, в якій би ви почувались спокійно, безпечно та щасливо. Це може бути справжнє місце, яке ви пам’ятаєте, наприклад, з вашого відпочинку, або місце, про яке ви чули, наприклад, з чиєїсь розповіді, або ж це може бути якесь вигадане місце, якого насправді не існує]
…. Зробіть декілька глибоких спокійних вдихів та видихів. Заплющте очі та дихайте нормально. Згадайте своє безпечне місце та уявіть, що ви стоїте чи сидите в тому місці. Ви бачите себе там? Озирніться навколо у своїй уяві. Що ви бачите? Що є біля вас? Придивіться до цього предмета та з’ясуйте, з чого він зроблений. Придивіться до кольорів. Уявіть, наче ви підходите й торкаєтеся цього предмета. Який він на доторк? Тепер погляньте далі. Що вас оточує? Чи далеко до цих об’єктів. Придивіться до їхніх кольорів, форми та тіней. Це ваше особливе місце, тож ви можете уявити собі, що забажаєте. Коли ви перебуваєте там, то почуваєтеся спокійно та безтурботно. Уявіть, що ви босоніж стоїте на землі. Яка земля? Повільно походіть, зауважуючи все, що вас оточує. Придивляйтеся, як виглядають предмети і які вони на дотик. Що ви чуєте? Можливо, ви чуєте тихі звуки вітру, птахів чи моря. Ви відчуваєте тепло сонячних променів на своєму обличчі? Які запахи ви відчуваєте? Можливо, це запах морського повітря, квітів чи вашої улюбленої страви? У своєму спеціальному місці ви можете уявити будь-які речі, доторкнутися чи понюхати їх, або ж почути приємні звуки. Ви почуваєтеся тут спокійно та щасливо.
А зараз уявіть, що поруч із вами у вашому місці є хтось особливий для вас. Він тут для того, щоб бути вашим приятелем та допомогти вам. Це хтось сильний та добрий. Цей приятель з’явився тут спеціально, щоб доглядати за вами та допомогти. Уявіть, наче ви гуляєте з ним у своєму особливому місці та розглядаєте усе. Вам дуже добре з ним. Ця особа є вашим помічником, і вона дуже добре вміє залагоджувати проблеми. А тепер ще раз озирніться навколо у своїй уяві. Роздивіться усе дуже добре. Запам’ятайте, що це є вашим особливим місцем. І воно існуватиме завжди. Ви в будь-який момент можете уявити себе там, коли вам захочеться заспокоїтися та відчути себе безпечно й щасливо. Ваш помічник також завжди буде там, коли вам захочеться з ним поспілкуватися. А тепер приготуйтеся розплющити очі та залишити своє спеціальне місце. Ви зможете туди повернутися, коли захочете. Розплющивши очі, ви почуватиметеся спокійніше та щасливіше.…
Техніка 5-4-3-2-1
Техніка заземлення допомагає полегшити тривогу та інші інтенсивні емоції. Вона відволікає увагу від думки, спогаду чи переживань та переорієнтовує на теперішній момент. Призначена для стабілізації та накопичення ресурсів. Допомагає перефокусувати свої думки.
