Григорій Сковорода, кожен чув його ім’я – знаменитий український філософ, мислитель, педагог, поет і письменник, його період творчості сягає у вісімнадцяте століття. Асоціація з ім’ям Сковороди – це мандрівний філософ, який босоніж, в одній свиті і з торбинкою подорожує Україною і сіє в душі людей зерна доброти і справедливості, закликає всіх займатися своєю улюбленою справою і не бути залежними від панівних верхівок суспільства.
Основною ідеєю його душевної філософїї є щастя і шляхи його досягнення.
Щастя… Просте слово, але скільки всього воно може вмістити в собі. Для когось це діти, для когось – кар’єра, для когось – будинок і майно, а для когось – життя…
Щастя… Тепле і просте, приємне і моє, недосяжне і бажане… Григорій Сковорода вбачав основне джерело щастя – «сродну працю», це те заняття, та праця, яка могла б принести людині щось приємне, відповідала її вподобанням і можливостям. Основною проблемою тогочасного суспільства, на думку Сковороди і була проблема «сродної праці», люди того часу не отримували задоволення від того, чим займалися, а причиною було панівне суспільство, яке змушувало людей «бути нещасливими», адже селяни працювали на панів і не були задоволені такою працею.
Якщо ж подивитися на сьогодення суспільства, то нічого істотно не змінилося… Хіба що «пан» на «бос», «директор», «начальник» і тд. А по суті немає рівності, хтось керує, а хтось виконує. Але суть не в цьому, а в тому, чи подобається людині те, що вона робить, чи ні?
Всі ми прагнемо до «оновлення», намагаємося рухатися в ногу з часом, який ніколи не спиняється, створіння, яке ми намагаємось наздогнати або спинити. А чи варто це робити? Життя нам дано одне, а витрачаємо ми його на непотрібні речі.
Страшно прокидатися зранку і думати про те, що ти повинен іти туди, куди не хочеш , робити те, чого не хочеш… Ти завжди відчуваєш себе нещасливим від цього… Отут і постає питання праці, «сроднї праці», ти потребуєш те, що приносило б задоволення, те, до чого ти маєш хист.
Проте не кожна людина здатна перенести кардинальні зміни. Сьогодні ми працюємо щоб вижити і аж ніяк не для того щоб жити… Більшість ходить на роботу, яка нестерпна, щоб отримати заробітну плату. Це сьогодення…
Якщо ж порівняти часи Сковороди і наші – нічого істотно не змінилося: «Люди как люди. Любят деньги, но ведь это всегда было… Человечество любит деньги, из чего бы те ни были сделаны, из кожи ли, из бумаги ли, из бронзы или из золота. Ну, легкомысленны… ну, что ж… и милосердие иногда стучится в их сердца… обыкновенные люди… в общем, напоминают прежних… квартирный вопрос только испортил их…» .
А чи приносять нам ті гроші радість, щастя? Гроші як прийшли так і підуть, а ми буде постійно нещасливі. Ми народилися для того, щоб постійно чогось прагнути , для того, щоб приносити користь іншим людям і собі, щоб прожити гідне життя і бути щасливим.
Як мало людині треба для щастя – матеріальне і духовне благополуччя. І ці два поняття взаємозалежні і взаємопов’язані… З одного боку нам потрібні гроші, а з іншого ми повинні отримувати задоволення від життя. Насправді лише одиниці здатні це усвідомити і змінитися.
Зараз всі прагнуть бути незалежними, поважними, прагнуть до саморозвитку, а насправді живуть за стандартною схемою «існування»: ходять на роботу, отримують гроші, щоб витрати ти ті гроші на якіийсь тренінг «Как досягнути вершини щастя?». А вершина щастя поруч, її тільки варто побачити…
Отже. Основною ідеєю філософії Сковороди була ідея «сродної праці». Григорій сковорода закликав людей займатися улюбленою справою, яка б приносила користь. Його філософія не має терміну придатності і не стосується якогось певного періоду часу, філософія Сковороди – вічна і тверда.
Не закривайте очі на проблеми, а намагайтесь їх вирішити. Якщо ви відчуваєте себе нещасними – змініть щось в собі, відкиньте страх, бо саме страх нового керує вами, і почніть все заново. Нехай не одразу, нехай не як «сніг на голову», але щастя обов’язково постукає до вас. Прислухайтесь до себе, до свого серця.
Адже скільки користі ви могли б принести людям, виконуючи ту роботу, яка вам подобається, бо робота, яка виконується із задоволенням більше цінується і має позитивніший результат, а ніж примусова.
Ми сподіваємось, що саме в нашому училищі ви отримаєте саме ту професію, яка принесе вам щастя.
Бібліотекар, Литвиненко Ірина Іванівна