У 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Що це та як вона впливає на розвиток країни?
«Спецпроект Угода про асоціацію Україна-ЄС» детально пояснить суть Угоди та її ключові положення, розповість, які зобов’язання взяли на себе сторони. А також які зміни та в яких сферах принесла Україні євроінтеграція.
9 грудня 2022 р Кабінетом міністрів України була схвалена СТРАТЕГІЯ комунікації з питань європейської інтеграції України на період до 2026 року.
Головна мета Стратегії полягає в утвердженні в українському і європейському суспільстві свідомої підтримки набуття повноправного членства України в Європейському Союзі, інтеграції в європейський економічний, культурний і політичний простір та здійснення внутрішніх реформ і
перетворень, спрямованих до вільного, справедливого, демократичного, успішного суспільства, що спирається на європейські цінності: гідність, рівність, права людини, верховенство права, свободу та демократію.
Корисні ресурси:
Комітет з питань європейської інтеграції
Громадська організація „Європа без бар’єр”
Інтеграція України у світову економіку.
Партнерство України з НАТО
Пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності є розвиток та дальше поглиблення відносин стратегічного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), з дотриманням принципів, зафіксованих у Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, підписаній 9 липня 1997 року, Декларації про її доповнення від 21 серпня 2009 року, а також на виконання рішень, прийнятих за результатами засідання Комісії Україна – НАТО на рівні глав держав та урядів (4 вересня 2014 року, м.Ньюпорт, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії). Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9.07.1997 р.) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009 р.). Указом Президента України від 24.09.2014 р. № 744/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», яким визначено, що пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності у 2014 та наступних роках є дальший розвиток відносин стратегічного партнерства України з США, ЄС та НАТО. 23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про відмову України від позаблокового статусу, який виявився неефективним у контексті убезпечення держави від зовнішньої агресії та тиску. Внесений Президентом України проект (реєстр. № 1014-3 – був розроблений МЗС України) підтримала конституційна більшість народних депутатів України (303 голоси «за»). Відповідно, внесені зміни до ст. 6, 8 Закону «Про основи національної безпеки України» і ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно з якими, відновлено курс євроатлантичної інтеграції, а основними напрямами державної політики з питань національної безпеки і основними засадами зовнішньої політики України визначено поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації. У контексті розвитку відносин України з НАТО на найвищому рівні ухвалені рішення про відмову України від здійснення політики позаблоковості; визначення нової Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 5 травня 2015 року №287/2015); проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України; вдосконалення системи координації співробітництва України з НАТО; підвищення ефективності під час підготовки та реалізації річних національних програм; досягнення Україною максимального рівня взаємосумісності та спільних спроможностей з НАТО; впровадження стандартів НАТО у військовій сфері. Відносини між Україною та НАТО мають два основних виміри: політичний діалог і практичне співробітництво. Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром. Провідну роль у поглибленні цього діалогу відіграє Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 р. на виконання положень Хартії про особливе партнерство. Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року. РНП-2015 затверджена Указом Президента України № 238/2015 від 23 квітня 2015 року. РНП-2016 затверджена Указом Президента України № 45/2016 від 12 лютого 2016 року. В українському суспільстві збільшується суспільна підтримка курсу на членство України в НАТО. За різними даними – це 40-50%. МЗС працює над тим, щоб у повній мірі використати відкриті для України можливості зближення з НАТО. Для цього укладені рамкові угоди і триває робота над відповідними імплементаційними угодами в рамках Трастових фондів на підтримку обороноздатності України, зокрема, таких фондів налічується шість: Трастовий фонд НАТО з кібербезпеки; Трастовий фонд НАТО з реформування систем логістики і стандартизації ЗС України; Трастовий фонд НАТО з фізичної реабілітації (протезуванні) військовослужбовців, поранених в АТО; Трастовий фонд НАТО з модернізації системи управління та зв’язку; Трастовий фонд НАТО з перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців. Трастовий фонд НАТО з розвитку національної системи протимінної діяльності та протидії саморобним вибуховим пристроям. Окрім того, запрацював перший в рамках Комісії Україна-НАТО Трастовий фонд з перезахоронення радіоактивних відходів. Разом це біля 6 млн євро. Ще на 10 млн євро можуть розраховувати українські науковці протягом 2014-2017 рр. в рамках Програми НАТО «Наука заради миру та безпеки». Підготовлено до підписання Угоду між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору про статус Представництва НАТО в Україні. Таку установу Альянс матиме вперше і саме в Україні. Також вперше в Україні у вересні 2015 р. на Яворівському полігоні пройшли командно-штабні навчання з реагування на надзвичайні ситуації «Україна-2015», які відкривали Президент України та Генеральний секретар НАТО. Від НАТО та її держав-членів продовжує надходити матеріально-технічна, дорадча, тренувальна допомога українському сектору безпеки і оборони. Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено п’ять спільних робочих груп Україна-НАТО (СРГ): з питань воєнної реформи (СРГ ВР); оборонно-технічного співробітництва (СРГО); економічної безпеки; планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру (СРГ ПНС); зі співробітництва з питань науки і довкілля (СРГ НОД). У 2014-2016 рр. в Україну були направлені радники в оборонній сфері до Офісу зв’язку НАТО в Україні в цілях дорадчої допомоги у підготовці нової Стратегії національної безпеки України; проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України; досягнення Україною максимального рівня взаємосумісності та спільних спроможностей з НАТО; впровадження стандартів НАТО у військовій сфері (згідно з Коаліційною угодою в рамках реформи ЗСУ передбачається поступовий перехід (до 2019 р. ) на стандарти НАТО (STANAG)). Україна бере участь в операціях НАТО в Афганістані та Косово. Для України стратегічне партнерство з НАТО є невід’ємною складовою євроінтеграційного курсу, оскільки доповнює процес внутрішньодержавних перетворень у контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2014 року № 695 та схваленої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26-VIII, важливими реформами оборонного та безпекового секторів, оборонно-промислового комплексу та національних Збройних Сил. Це дасть змогу зробити процес інтеграції України в європейську та євроатлантичну спільноту комплексним і всеохоплюючим.
„Міфи про НАТО” (інформаційно-аналітична довідка)
Розвіяти туман міфів про Північноатлантичний Альянс – це дати можливість людям побачити справжнє обличчя НАТО та потенційне місце України в цій Організації. Міф 1. НАТО - агресивний блок Завданням НАТО є колективна безпека та оборона, а не напад чи агресія, про що записано в основоположному документі Організації – Вашингтонському договорі 1949 року. НАТО у своїх принципах і діяльності дотримується норм ООН і діє за її мандатом. Ідея об'єднатися на постійній основі заради встановлення миру є логічним протиставленням викликам Другої світової війни і необхідності спільних дій союзників у боротьбі з фашизмом. Вона була закладена Президентом США Ф.Рузвельтом і Прем'єр-міністром Великої Британії У.Черчіллем у серпні 1941 року під час підписання “Атлантичної хартії”. Документ, який встановив засади створення НАТО, був покладений в основу Декларації Об'єднаних Націй 1942 року, а пізніше – ООН. Міф 2. Членство в НАТО зовсім необов'язкове для країни. Можна залишитися нейтральними Світовий досвід показує, що нейтралітет сьогодні економічно, політично і безпеково невигідний. Нові непередбачувані загрози та виклики безпеці ставлять перед кожною цивілізованою країною проблему вибору: військовий нейтралітет чи участь у системі колективної безпеки. При цьому, забезпечення нейтралітету вимагає залучення значних фінансових ресурсів. В нейтральних європейських країнах все чіткіше простежується тенденція до перегляду свого статусу, зростає думка про відмову від нейтралітету. Так, нейтральні Австрія, Швеція, Швейцарія та Фінляндія, не будучи членами Альянсу, беруть активну участь, як і Україна, у програмі НАТО “Партнерство заради миру”. Фінляндія розпочала підготовку до остаточного узгодження стандартів своїх Збройних Сил та інфраструктури зі стандартами НАТО, що фактично може означати початок процесу вступу. Швеція має свій військовий контингент у складі триваючої миротворчої операції НАТО з реконструкції Афганістану. Окрім того, всі ці країни, окрім Швейцарії, є членами ЄС, який здійснює єдину зовнішню і безпекову політику, в рамках якої планується створення Сил ЄС швидкого реагування. Міф 3. Вступ до НАТО вимагатиме від України значних додаткових витрат бюджетних коштів Членство в НАТО не спричинить значного перебільшення запланованих витрат бюджетних коштів на військові цілі. В НАТО існує рекомендація, що національні витрати на оборону країни-члена Альянсу повинні складати близько 2% ВВП. Ще в 2000 році Верховна Рада України прийняла рішення збільшити витрати на оборону до 3% ВВП, втім, реальні видатки у 2007 році становили 1,6% ВВП. Військовий компонент НАТО вимагає суттєвих капіталовкладень у рамках національного бюджету. Однак основні гроші витрачаються не на нарощування кількості озброєнь, а на їх якісне поліпшення та на створення нормальних умов служби і життя для військовослужбовців та їх сімей. В європейських країнах військові витрачають гроші на товари з магазинів і на послуги сервісних фірм, сприяючи створенню нових робочих місць і поліпшенню соціально-економічного становища місцевих жителів. Міф 4. Вступ України до НАТО зіпсує відносини з Росією На сьогодні Київ, так як і Москва мають партнерські стосунки з НАТО. При цьому слід наголосити, що Росія раніше за Україну започаткувала такі відносини, і їх стосунки постійно поглиблюються. У сфері практичної взаємодії з НАТО Росія в цілому випереджає Україну, яка заявила про своє прагнення набути членства в Альянсі. Тому природно, що НАТО не може стати ворожим до Росії зі вступом України до Альянсу. Росії вигідно мати в Україні як країні-члені НАТО стабільного, передбачуваного, економічно розвиненого сусіда, а не потенційне джерело напруженості. Росія має спільні кордони з діючими членами НАТО – Польщею, Балтійськими державами, Норвегією. При цьому, взаємини з цими країнами не тільки не стали гіршими, вони навіть зміцнилися. Враховуючи потенційні загрози міжнародного тероризму, етнічних, релігійних та економічних криз, членство України в Альянсі значно підвищить гарантії національної безпеки України, а відтак – безпеки нашого стратегічно важливого сусіда – Росії. Підприємства оборонно-промислового комплексу Росії активно співпрацюють виробниками озброєнь в країнах НАТО, проводиться спільна модернізація військової техніки Збройних Сил Росії та країн-членів НАТО, виконуються авіаційні перевезення для НАТО Міф 5. Для України членства в ЄС досить і тому НАТО не потрібноНАТО, на відміну від Європейського Союзу, вже сьогодні пропонує надійну, вивірену роками структуру безпеки, здатну встановлювати, підтримувати мир та боротися з викликами і загрозами безпеці. Шлях до НАТО для України може бути набагато коротший, ніж до ЄС. Опинившись в «клубі» НАТО за одним столом переговорів з переважною більшістю країн ЄС, ми зможемо на рівних спілкуватися, краще вивчимо одне одного, призвичаїмося до вимог і стандартів Євросоюзу, зможемо досягти такого рівня політичного, соціально-економічного та безпекового розвитку, коли Європейський Союз виявить не тільки готовність до інтеграції України, а й сам запропонує членство. Міф 6. У сучасному світі немає об'єктивної необхідності існування НАТО Спочатку НАТО створювалося для протистояння соціалістичній системі, а не загрозі, що несе міжнародний тероризм цивілізації, включаючи і великі, і маленькі країни. Тепер вже абсолютно ясно, що проти спільної загрози потрібні спільні дії. Характер загрози змінився, необхідні для боротьби з нею засоби – теж, однак принцип залишився тим же самим – колективна оборона країн, об'єднаних спільними цінностями. Можна сказати, що змінилося сучасне розуміння безпеки. Разом з тим, необхідність забезпечувати її залишилася, навіть стала більш гострою, ніж наприкінці 40-х років минулого століття. Північноатлантичний альянс впродовж свого існування виявляв здатність адаптуватися і гнучкість по відношенню до видозмін архітектури глобальної безпеки. Міф 7. Членство в НАТО відверне від України іноземних інвесторів Відомо, що будь-який інвестор, перед тим, як вкласти свої гроші в якусь країну, обов'язково перевірить стабільність її політичної та економічної системи. Оскільки ймовірність міждержавних війн в Європі майже дорівнює нулю, інвестор скоріше за все хоче знати – які гарантії, що його компанію завтра не обкладуть величезними податками? Де впевненість, що її взагалі не націоналізують? Що не заборонять іноземні капіталовкладення і не змусять його закрити справу? Членство в НАТО є найкращою відповіддю на ці питання. Процедура вступу до Альянсу – це всеохоплююча експертиза політичної й економічної системи країни. Якщо держава проходить її та стає членом НАТО, це означає, що вона є стабільним та передбачуваним політичним та економічним партнером. Крім того, досвід останніх хвиль розширення Альянсу, коли членства набули країни Центральної і Східної Європи, свідчить, що у період виконання цими державами національних програм з Плану дій щодо членства і проведення переговорів зі вступу обсяги прямих закордонних інвестицій, в першу чергу західних держав, збільшилися на мільярди доларів. Міф 8. Зі вступом до НАТО Україна втратить суверенітет Такий сценарій є неможливим і нелогічним для членів НАТО. Усі без виключення рішення з будь-якого питання, що стосується діяльності Альянсу чи його членів в рамках Альянсу, вирішуються на основі консенсусу, тобто спільної згоди. Це означає, що за існування заперечень з боку хоча б однієї країни, рішення не може бути прийняте. За цим принципом працює Рада Безпеки ООН, куди на постійній основі з правом вето входять не усі члени організації, а лише п'ять. У цьому сенсі НАТО є більш демократичною організацією. Міф 9. Члени Альянсу загалом, та європейці зокрема, танцюють під американську дудку США на сьогодні є однією з найсильніших у військовому й економічному сенсі країн світу. Саме на Сполучені Штати лягає найбільше навантаження військового та фінансового внеску до Альянсу. Американська присутність у Європі завжди відігравала роль страхового полісу для країн континенту. Думка США не завжди збігається з точкою зору європейців, але і самі європейці далеко не завжди виступають з єдиною позицією. Європейці стурбовані тим, що США рішучі у військовому протистоянні терористичним загрозам, що вони, виходячи з власних національних інтересів і доктрини поведінки, не збираються миритися з існуванням загроз і викликів для своєї держави та її громадян по всьому світу, а також витрачають замало коштів на підтримку та розвиток найбідніших країн світу. Американці, зі свого боку, розчаровані неспроможністю Європи діяти і виступати злагоджено, розвивати свій оборонний потенціал, її повільно діючими та часто неефективними та забюрократизованими інституціями. Якщо уряди держав Європи та США будуть і надалі спілкуватися, не чуючи один одного, то НАТО не зможе бути ефективною організацією, але якщо вони докладуть спільних зусиль, то тоді НАТО матиме майбутнє, як механізм досягнення спільної цілі. Міф 10. Вступ України до НАТО призведе до перетворення її на військовий табір, заповнений базами НАТО Стаття 17 Конституції Української держави забороняє розміщення іноземних військових баз на території України і, відповідно, прийняття такого рішення без урахування ставлення до нього народу України може розцінюватися лише як спроба узурпації влади. Водночас, слід зазначити, що розміщення військових гарнізонів створює нові можливості для працевлаштування населення в місцях дислокації. Це відомо ще навіть з часів Радянського Союзу. Зокрема, для України згода на тимчасове перебування російської бази в Криму до 2017 року надала можливість розрахуватися за борги за постачання енергоносіїв, на деякий час забезпечити державу дешевими енергоносіями, вирішити проблему належності радянської військової спадщини і перегорнути сторінку складних відносин з сусідом. Міф 11. Україна як член НАТО посилатиме своїх солдатів строкової служби для участі у військових операціях Альянсу До участі у міжнародних миротворчих операціях вже сьогодні залучаються та залучатимуться у майбутньому виключно професійні військові на добровільній основі. Майже всі країни-члени НАТО мають професійні армії, в яких немає строкової служби. Крім того, рішення щодо направлення українських військових контингентів до складу міжнародних миротворчих операцій приймаються Верховною Радою України. Міф 12. Україна буде зобов'язана брати участь в усіх військових операціях НАТО Кожна країна-член НАТО самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовій операції НАТО. Важливо також, що всі рішення в НАТО приймаються консенсусом. Тобто жодне рішення в НАТО не може бути ухвалене за незгоди хоча б однієї країни-члена Альянсу.
Питання євроатлантичної інтеграції України: що хоче знати студентська молодь?
В той час, коли питання євроатлантичної інтеграції України набирає певної суспільної гостроти, найбільше відчувається значний дефіцит достовірної й доступної для широкого загалу інформації. В обговореннях молоді, звичайно, дана тема має місце, але рівень дискусій перебуває на низькому, я б сказала, спрощеному рівні. Для держави питання забезпечення молоді знаннями має бути одним з нагальних, адже окрім того, що юне покоління може стати рушійною силою у вирішенні проблем політичного рівня - молодь є майбутнім будь-якої держави. На жаль, незважаючи на те, що окремі ЗМІ дають ту чи ту інформацію на вказану тему, а в університетах створюються відповідні інформаційні стенди, практика показує, що даних джерел недостатньо. Хоча дехто з молодих людей намагається власноруч здобути неупереджену інформацію, та нерідко спрацьовує так званий “ефект гурту” – почув і сприйняв як істину будь що. Але до яких джерел не прагла б молодь – питання залишаються незмінні і зараз я спробую висвітлити основні з них. 1. Що є НАТО? На що спрямована її діяльність? Дане питання є ключовим, адже кожен, навіть середньопідготований і юний громадянин розуміє, що напрямки діяльності міждержавної організації визначають характер взаємовідносин її з багатьма державами. Про діяльність НАТО, на жаль, широкому загалу відомо небагато, а те, що з’являється у ЗМІ, часто є лише “гарячими новинами”, так чи так заангажованими. Відчувається нестача знань навіть у журналістів про те, які напрямки, окрім відомого всім військового, охоплює діяльність Північноатлантичного Альянсу. Через це в суспільстві існує ілюзія, що НАТО – це винятково військовий блок, і після вступу до нього країну чекають суцільні війни. 2. Які умови вступу до НАТО? Які країни мають на це право? Неабияке значення має сама процедура вступу країни в НАТО, визначення того, який політичний, економічний, військовий рівень повинна мати держава на момент вступу до Альянсу. Дана інформація дасть змогу громадянам оцінити реальні можливості і перспективи вступу взагалі. 3. Скільки “коштує” НАТО та хто оплачує її діяльність? Фінансове питання – одне з визначальних. Звичайно, молодь цікавить, які ресурси, необхідні для постійного функціонування організації, надають країни-члени. Які види бюджетів існують? Яка формула розподілу витрат? Яким чином це впливатиме на громадян країни-члена? І, взагалі, чи має Україна достатньо матеріальних ресурсів для участі в НАТО? 4. Як функціонує НАТО? Йдеться про те, як побудована робота цієї організації. Тобто, як ухвалюються ті чи інші рішення? Хто бере участь у їх прийнятті і яким чином? Адже важливо знати, як і ким будуть вирішуватися питання, що стосуються подальшої долі нашої країни і не тільки її. 5. Які переваги, порівняно з нинішнім статусом України, надасть їй членство в НАТО? Доволі прагматична сучасна молодь запитує прямо: в чому, власне, полягає користь для кожного з нас і всієї України її участь в НАТО?. Наскільки раціональним і необхідним є вступ до організації і які його наслідки для пересічного громадянина? В яких напрямках діяльності прийматиме участь Україна? Які гарантії дотримання державного суверенітету? Чи впливає НАТО на суверенітет країни? Яке місце Україна може зайняти в НАТО? Яким чином зміняться такі сфери, як політика, економіка – чи стануть вони більш виваженими і ґрунтовними? Чи позбудеться, нарешті, Україна “політичного хаосу”? 6. Як діє військова структура НАТО? Яка інфраструктура збройних сил НАТО? Яким чином здійснюється управління ними? Як вирішуються їх участь у врегулюванні конфліктів та участі у миротворчих операціях? Чи означає участь в НАТО лише участь у світовій військовій сфері? 7. Чи сприймуть Україну діючі країни-члени НАТО як рівноправного партнера? Наскільки реальним є зближення України з країнами-учасницями організації – чи будуть їх стосунки побудовані на рівноправності, зважаючи на слабкість України в різних сферах? Закономірно, що одне з не останніх місць займає питання про визнання України іншими державами, їх готовність прийняти її до великого співтовариства і будувати певні взаємовідносини – це є підґрунтя, на якому буде побудовано щось спільне, тому важливо, наскільки серйозно сприймають нашу країну країни-учасниці Альянсу і будуть з нею рахуватися? Дані питання є актуальними, але, як показує практика, у засобах масової інформації вони якщо й висвітлюються, то лише зрідка і не в популярній формі, доступній для простого “споживача інформації”. Звичайно, ЗМІ подають деяку інформацію про НАТО, але доволі скупу і, в основному, військову, пов’язану з демонстрацією збройної міці. В результаті серед молоді Північноатлантичний Альянс асоціюється лише з потужним військовим об’єднанням. Дана ситуація в наш час є досить проблемною, адже від усвідомлення населенням України, зокрема і молоддю, ролі НАТО в майбутньому нашої держави залежить швидкість нашого вступу до Альянсу, а отже, і вирішення питання належного інформування населення має бути в центрі уваги уряду, експертного середовища та ЗМІ. Джерело: Міщенко Н. ПИТАННЯ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ: ЩО ХОЧЕ ЗНАТИ СТУДЕНТСЬКА МОЛОДЬ? - Матеріали інформаційно-просвітницького семінару «Роль суспільства у здійсненні політики євроатлантичної інтеграції України». [Електронний ресурс] Запорізький Центр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. - Режим доступу: sites.znu.edu.ua/eurointegration/NATO1.doc (дата звернення 19.02.2017) – Назва з екрану.